Л.Лапіна "Дуже довга казка"
Матеріал з Освіта Вінниччини
Л.Лапіна "Дуже довга казка"
Я прочитала чудову книгу Лілії Лапіної «Дуже довга казка» і хочу поділитися своїми враженнями, думками і захопленням. Вона мені дуже сподобалась. З нею я не сумувала. Що не казка, то нові вигадки, нові історії та персонажі,різні пригоди. З перших прочитаних рядків здавалося: нічого надзвичайного і небувалого в них немає. Але кожен прочитаний твір до кінця підштовхував мене до читання наступного. Кожна із шести казок у цій збірці-витвір мистецтва. Це автор так вміє захоплювати читачів своїми повчальними історіями, в яких герої долають всі перешкоди на шляху до Ввічливості,Охайності,Доброти,Радості. Книжка ілюстрована. Художник проявив неабияку фантазію, щоб до кожної казки зробити цікаві малюнки. Добрий чарівник, на титульній сторінці, ніби запрошує до читання, обіцяючи познайомити ще з невідомими казковими героями: сестрами Щікат , Апсат, їхнім братом Акжуєм, злим чаклуном Акіресом, якого вони дружно перемогли. І тільки, прочитавши казку до кінця, дізналася, хто ж вони є насправді. Я приємно здивована тим,що Тото-Маглос виявився стоматологом, тридцять три помічники- то зуби, карієс на зубах-злий Акірес, зубна паста- Апсат, а її сестра Щікат-то зубна щітка. Виявляється, нам також треба дружити з ними, щоб не оселився у нас хитрий Акірес. «Дуже довга казка» ще й корисна тим, що розповідає допитливим читачам про чудеса природи: як з краплинок утворюється дощ ,як подорожник лікує хворі місця. Казкова героїня Краплинка-Веселинка, мандруючи із струмочка Діньки до Білої хмаринки показала нам шлях кругообігу води в природі. Виявляється,що доброта Подорожника здатна лікувати крім тілесних ще й душевні хвороби. « І ти назавжди запамʼятай, друже мій, що немає меж людській доброті й безсмертна пам’ять про неї». Коли прочитала казку «Як півник співати навчився» , зрозуміла, що треба батька й неньку слухати, бо вони необхідному навчають. А ще про свої обов’язки тут говориться, які завжди треба виконувати. Автор у «Дуже довгій казці» вустами дідуся вчить добро творити і нещасним співчувати,з біди одне одного виручати,як робили це Даринка і Велемир. Дружним не страшні ні Баба Яга, ні Водяник, ніякі злі чарівники, взагалі всякі напасті та невдачі. Дружба робить всіх сильнішими. « Казка про доброго чарівника Тото-Маглоса» навчає поважати працю інших, щоб не лишитися самотнім, як той цар-бідолаха, що недобре вчинив зі своїми слугами. Його за не доброчинність покарав злий-презлий Акірес. Письменниця у цьому творі засуджує лінь, недбальство, нечупарство.
