Івчук Олена Валеріївна
Матеріал з Освіта Вінниччини
Прізвище, ім’я, по батькові:
Івчук Олена Валеріївна
Місце роботи:
Корделівська СЗШ І-ІІІ ступенів Калинівського району Вінницької області,
(04333)3-33-94, kordelschool@ukr.net
Посада:
учитель математики та інформатики
Освіта (найменування вищого навчального закладу, рік закінчення навчання):
вища,
Вінницький державний педагогічний університет ім. М. М. Коцюбинського, 1998 рік, учитель математики та інформатики
Самоосвіта (за останні 5 років; очна, дистанційна форма; рік проходження та найменування освітніх програм, курсів, тренінгів тощо)
Свідоцтво про підвищення кваліфікації СПКПП №3818
Очно-дистанційна форма 2012 рік
Педагогічний стаж:
17 років
Кваліфікаційна категорія:
вища
Звання: -
Педагогічне кредо:
«Посередній учитель розповідає,
хороший учитель пояснює, видатний учитель демонструє, великий учитель надихає».
== Технології, методи та форми, що використовуються у навчально-виховному процесі: ==
Інтерактивні технології кооперативного навчання («Робота в парах», «Робота в малих групах»), інтерактивні технології колективно-групового навчання («Незакінчені речення», «Мікрофон», «Ажурна пилка»), технології особистісно-орієнтованого навчання, технології ситуативного навчання («Рольова гра»), інформаційно-комунікаційні технології («Проектні технології»). Дослідницькі методи, практичні методи (практична робота, дидактична гра), методи контролю та самоконтролю, наочні методи (відеометоди), словесні методи (інструктажі). Групові форми навчання, парні, фронтальні, індивідуальні.
Автопортрет «Я – педагог і особистість» (у формі есе)
Щоразу, коли заходжу до класу, я бачу своїх учнів, які дивляться на мене широко відкритими очима й чекають чогось нового, цікавого й незвичного. Чи зможу я дати відповіді на всі їхні запитання? Чи вистачить мені сил іти в ногу з часом, бути цікавою для сучасного покоління? Справжній учитель – це стан душі, це покликання. Саме від особистості педагога залежить те, якими стануть людьми його учні. Тому, ідучи на урок до своїх вихованців, керуюся словами Вільяма Уорда: «Посередній учитель розповідає, хороший учитель пояснює, видатний учитель демонструє, великий учитель надихає». Завдання своє вбачаю в тому, щоб допомогти кожній дитині ввійти в недосконалий світ, розвинути свої здібності та можливості, стати самостійною, активною, відповідальною, стійкою до життєвих випробувань людиною. Працю вчителя оцінити дуже важко: результатів не видно одразу, вони можуть з’явитися через багато років. Впевнена, що тільки той, хто вчить душею, серцем може носити високе звання Вчитель. Я – вчитель інформатики. Вважаю, що інформатика – один із найважливіших предметів у школі, так як ми живемо в інформаційному суспільстві й повинні крокувати в ногу з часом. Це наука, яка дозволяє учням розібратися з величезним обсягом інформації в сучасному світі. Допомогти учням оволодіти інформативними знаннями – це те, чого я прагну. Нестандартні уроки з використанням групових та кооперативно-групових технологій та цікавими сучасними творчими завданнями, які б захоплювали учнів і в позашкільний час – це мій шлях до успішної педагогічної діяльності. Адже ні для кого не є секретом, що цікавий матеріал запам’ятовується учнями набагато краще, а якщо таке засвоєння відбувається ще й у співпраці з іншими та з почуттям відповідальності за колективний успіх, то результатів довго очікувати не потрібно. Звісно, підготовка до таких уроків вимагає від мене, як вчителя особливих затрат часу, пошук необхідної інформації, завдань та і їх перевірка передбачає деякі складнощі, проте і результат є надзвичайно благодатним і потрібним для моїх вихованців. Я впевнена, що не кожен мій учень стане програмістом, веб-дизайнером або системним адміністратором, але кожен повинен розуміти, з чим він може зіткнутися в житті і як це діє. І тут йому в пригоді завжди стануть навички самостійного отримання та використання інформації, роботи в комп’ютерних програмах, спілкування під час роботи над проектами, які реалізовувались в нашій спільній діяльності. І неважливо, чи шукає він якусь інформацію, грає в гру, щось завантажує, пише листа або просто спілкується з друзями, але він користується знаннями, здобутими на моїх уроках, користується досягненнями з інформатики. А без знань та досягнень в цій області не було б ні комп’ютерів, ні Інтернету, ні інших звичних для нас нових технологій. І я відчуваю справжнє задоволення від того, що моя праця посіяла благодатне зерно на його, учнівську, ниву. І з’являється ще більше прагнення до самовдосконалення та саморозвитку. Досягти успіху у своїй роботі не означає зробити щось неймовірне. Потрібно робити те саме, що і всі, тільки виключно добре.
