Кіплінг "Мауглі"

[[Зображення:Rikki_tiki_tavi04.jpg|450px|thumb|left]]
Кіплінг- мій улюблений письменник, він написав багато пригодницьких творів для дорослих та дітей. Я з задоволенням прочитала збірку казок  про джунглі. Мауглі.,  Рікі-тікі-таві.,  Чому у леопарда плями?, Кіт,який гуляв сам по собі., Кому страшна китова паща? Чому у носорога шкіра зморщена? Чому в слона ніс довгий?, Звідки у верблюда горб? .  Його казки читають з задоволенням  діти та дорослі.  Мені дуже сподобалося переноситися за допомогою автора в пригоди Мауглі, в зарості джунглів.  Тому що  казка передає все відоме  по новому і відкриває незбагнене в простому легкому сприйнятті природи і світу, і на мій погляд - казка це те ж саме, що відбувається в житті, але більш яскраво. Я думаю, що автор сам не раз в мріях повертався в своє дитинство , яке провів в Індії.

Кіплінг народився в Бомбеї. Своїм другим ім'ям він завдячує назві озера Редьярд, на берегах якого зустрілися його батьки. Згодом воно стало його першим ім'ям. Коли хлопчикові виповнилося 6 років, його, за звичаєм англійців, що працювали в Індії, відправили в Англію. В 1878 році Кіплінг вступив до військової школи. Оскільки він не проявив особливої тяги до навчання й не зміг заслужити собі стипендію, а батьки не мали змоги оплатити його навчання в університеті, 1882 року йому довелося повернутися в Індію, де його батько, який на той час служив директором школи у Німеччині й доглядачем за музеєм, знайшов йому місце праці в місцевій газеті. Джозеф Кіплінг навчався у Америці. Та ось коли всі думали, що він забув свою домівку, він повернувся в Індію. Там його попросили написати книгу для дітей про джунглі. Він виконав прохання. Вона була дуже популярною. Коли він знову приїхав у Англію його там зустрічали письменником.

Коли я прочитала  вперше Мауглі, мені сподобалось, що він був хоробрий,  спритний, добрий справедливий, дружний з звірами, потім я ще читала багато раз і мені не набридало, а кожного разу відкривалися нові таємниці в поведінці  тварин і людей. Я згадувала своє дошкільне дитинство, коли гостила у бабусі в селі. Як добре, коли тобі десь біля шести років і ти навчилася кататися на велосипеді, плавати в річці, лазити по деревах і будувати там житло, як в Мауглі, гратися з собочкою, котиком, брати на руки маленьких кролят… Я теж люблю  бути вільною,  мені дуже подобалось, що Мауглі був вільний. Пригоди Мауглі були цікавими, він умів спілкуватись з звірями на їх мові. Коли його хотів вбити тигр Шархан, то його захистила вовчиця, яка стала його матір ю, і він став сильний і сміливий, як вовк . Коли прийшов час людині стати між людьми, то виявилося, що людські закони обмежували його свободу.  І  коли читаєш щось дійсне, але незбагненне, то переносишся в мріях  в той час про що читаєш . Діти полюбляють пригоди і коли вони читають пригоди переносять їх в реальність, - ідуть по тим стежкам, по яким ішов герой .

Закони для тварин в житті і в казках Кіплінга, були логічними. В умовах первозданної природи джунглів автор показав пізнання світу людей, але створенні штучні  закони для  Самої Людини, часом були неприйнятні. Чому так буває і в нас – ми не розуміємо одне одного, хоча розмовляємо на одній мові? 

Також мені сподобалось оповідання  “Чому у леопарда плями? “. Тут людина головна і Людина разом з Леопардом полювала на звірів. В пустелі пісок жовтий і всі на той час мали колір піску. Але звірі перебралися в ліс і плями від тіні листя заплямили Жирафу, Зебра стала смугаста, а Антилопа потемнішала. Звірі стали непомітними і вполювати було їх важко, тому що людина і Леопард залишилися в пустелі і їх шкіра була жовтою і в зеленні трав і дерев в лісі звірі їх помічали першими і тікали. І тоді Єфіоп перефарбував свою шкіру в блискучу чорну, а леопардові намалював чорні плями кінчиками пальців. Леопард став непомітний, а шкіра Єфіопа не згоряє на сонці. Після прочитання казки, я всерйоз хочу вивчити чому у нас всіх різний колір шкіри?Коли кіт гуляв сам по собі він не від кого не залежав, був вільним , йому було добре самому, і дітки люблять кошеняток  до сих пір. Багато хто хоче спитати чому кіт гуляв сам по собі? Тому що він хотів, щоб його  ніхто не чіпав! Тільки через ласкавість до дітей він мав кожний день  блюдце смачного молочка.

Казки Кіплінга задають нам питання: чому, звідки, як, кому? І з часом коли ти все таки дорослішаєш, то жалкуєш за безтурботним дошкільним дитинством, але хочеш пізнати будову життя на Землі. Знайти відповіді,  на перший погляд,  дитячі питання. Чому саме так все, а не по іншому. І знову вчиш історію, природознавство, а саме головне ти вмієш читати і можеш переноситися в пригоди героїв книжок, які написав Кіплінг з своїх дитячих мрій про незбагнений світ.
Слободяник Марина Валентинівна 6-І, 2002р.

Розмістити відгук на прочитану книгу мені допоміг бібліотекар школи-ліцею №7  Череватова Наталія Василівна