Кейт ДіКамілло "Спасибі Вінн-Діксі"

[[Файл:Kejt_DiKamillo.jpg]]

'''''Привіт усім! Мне звати Софія Коцюбинська, я навчаюсь у 3-Б класі Фізико-математичної гімназії №17.  Я дуже люблю читати і прочитала  багато різних  книжок, але книга сучасної американської письменниці Кейт ДіКамілло «Спасибі Вінн Діксі» вразила мене найбільше.'''''

''Книга «Спасибі Вінн-Діксі» в 2004 році була відмічена «Медаллю Ньюбері» - американською щорічною літературною премією, яка вручається автору за видатний внесок в американську літературу для дітей.''

''З дитинства Кейт любила читати і вигадувати різні історії. В університеті викладачі підмітили, що вона ніколи «не лізе за словом в кишеню», і з тих пір в неї з’явилась мрія – стати письменницею. Дев’ять років вона працювала на різних роботах і думала про майбутню діяльність письменниці.
''В будинку Кейт було заборонено тримати собак, але вона дуже того хотіла. Тому письменниця і почала писати історію про дружбу дівчинки і собаки, яка згодом переродилась в відому книгу.''


''Про що ця книга? Десятилітня Індія Опал Булоні переїжджає разом із батьком у невеличке південне містечко Наомі і почувається дуже самотньою. 
''Аж одного чудового дня зустрічає в супермаркеті під назвою «Вінн-Діксі» незграбного бездомного пса, що вміє усміхатися як людина. Дівчинка взяла його з собою, назвавши Вінн-Діксі. 
Кумедний песик вчить свою маленьку хазяйку дивитися на світ іншими очима: завдяки йому Опал знайомиться з цікавими людьми і нарешті знаходить друзів там, де й не сподівалася.''
''Ця книга читається на одному подиху, від неї неможливо відірватись. Ось пастор – батько Опал – читає проповідь у церкві, а Вінн-Діксі в  цей час у всіх на очах ловить мишу. А тут вже бібліотекарка Френні Блок розповідає сумну історію про свого прадіда, який пройшовши страшну війну, створив найславетнішу цукерку в світі - «Літмусів ромбик», яка була і солодка і гірка одночасно. Людина, яка смоктала цю цукерку завжди згадувала те сумне і гірке, що було в її житті.''

''До глибини душі мене вразили моменти, коли Опал згадувала свою маму, що покинула її в дуже ранньому віці. Дівчинка ніби завжди подумки радилась з мамою, думала, як би та зробила в тій чи іншій ситуації, намагалась запам’ятати всі цікаві і веселі моменти свого життя, щоб потім, колись розповісти про них мамі, щоб та вдосталь посміялася. Читаючи книгу в такі моменти, я завжди дякувала життю за те, що в мене є мої батьки, і я можу завжди з ними порадитись і на них покластися.''
''
''Ця книга багато чому мене навчила:
 
-'''Як би важко не складалось життя, завжди потрібно бути доброю до інших людей, допомагати їм, як це робила Опал;

-'''Ніколи не потрібно відповідати злом на зло – завжди треба намагатися домовитись і порозумітись з тим, хто недобре до тебе ставиться, може він це робить не навмисно – саме так зробила Опал по відношенню до братів Стіві і Данлепа Дьюбері;'''

-'''Завжди потрібно з вдячністю пам’ятати своїх близьких- тих, кого вже немає поруч, як згадувала свою маму Опал;'''

-'''Необхідно цінувати і берегти  те, що є в твоєму житті – свою родину,  дім,  друзів.'''''

Я раджу всім прочитати книгу «Спасибі Вінн-Діксі» - і дорослим, і дітям. ''Це дійсно дуже цікавий і повчальний твір.

Прочитати книгу он-лайн можна [тут http://www.litmir.net/br/?b=146628]

Більше дізнатись про автора можна [звідси http://www.livelib.ru/author/227982]

Завантажити інші книги автора можна [тут http://librs.net/index.php?authors=%D0%9A%D0%B5%D0%B9%D1%82+%D0%94%D0%B8%D0%9A%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%BB%D0%BE]

Біографію автора читаємо ось [звідси http://www.livelib.ru/author/227982]


Розміcтити відгук мені допомогла шкільний бібліотекар Сидоренко О.П.

[[Користувач:Коцюбинська Софія, №17, 3-Б]]