Е. Портер Полліанна

Матеріал з Освіта Вінниччини

(відмінності між версіями)
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 1: Рядок 1:
 +
[[Файл:Images11.jpeg‎ |150|left]]
Зовсім недавно я прочитала "Полліанну" Елеонор Портер. Якою ж цікавою виявилась ця книга! В ній йдеться про одинадцятирічну дівчинку Полліанну, яка залишилась сиротою. Під опіку її взяла рідна тітка Поллі. Тітка жила в родинному маєтку. Вона не мала власної сім'ї та була дуже суворою. Рідну небогу тітка поселила на горищі, у задушливій кімнатці.Та це зовсім не засмучувало Полліанну,хоча в кімнатці не було дзеркала,все ж дівчинка раділа,бо не бачила свого ластовиння.Також там не було килимів і картин,проте вона тішилась краєвиду з вікна.Полліанна грала у незвичайну гру,якої згодом навчила багатьох жителів містечка.Це - гра в радість.Колись дівчинка замість омріяної ляльки отримала у подарунок від благочинної організації милиці.Батько,щоб заспокоїти доньку,сказав,що вона повинна радіти,бо милиці їй не потрібні!Завдяки грі Полліанна навчила багатьох,не зовсім щасливих людей,бачити в житті щось радісне.А коли вона не змогла ходити,через аварію,друзі,користуючись її ж грою,допомогли дівчинці одужити.Гадаю,що гра в радість-найкраща гра.Спробуйте і ви в неї пограти!
Зовсім недавно я прочитала "Полліанну" Елеонор Портер. Якою ж цікавою виявилась ця книга! В ній йдеться про одинадцятирічну дівчинку Полліанну, яка залишилась сиротою. Під опіку її взяла рідна тітка Поллі. Тітка жила в родинному маєтку. Вона не мала власної сім'ї та була дуже суворою. Рідну небогу тітка поселила на горищі, у задушливій кімнатці.Та це зовсім не засмучувало Полліанну,хоча в кімнатці не було дзеркала,все ж дівчинка раділа,бо не бачила свого ластовиння.Також там не було килимів і картин,проте вона тішилась краєвиду з вікна.Полліанна грала у незвичайну гру,якої згодом навчила багатьох жителів містечка.Це - гра в радість.Колись дівчинка замість омріяної ляльки отримала у подарунок від благочинної організації милиці.Батько,щоб заспокоїти доньку,сказав,що вона повинна радіти,бо милиці їй не потрібні!Завдяки грі Полліанна навчила багатьох,не зовсім щасливих людей,бачити в житті щось радісне.А коли вона не змогла ходити,через аварію,друзі,користуючись її ж грою,допомогли дівчинці одужити.Гадаю,що гра в радість-найкраща гра.Спробуйте і ви в неї пограти!
[[Стадник Мар'яна,№23, 2-Б]]  
[[Стадник Мар'яна,№23, 2-Б]]  
 +
 +
Завантажити можна [[http://royallib.ru/book/porter_elinor/pollianna.html]]
 +
 +
Про письменника прочитати можна [http://uk.wikipedia.org/wiki/Елеонор_Портер]тут
Завантажила бібліотекар НВК:ЗШ 1-111 ступенів-гімназія №23 ВМР Мовчанюк Н.С.
Завантажила бібліотекар НВК:ЗШ 1-111 ступенів-гімназія №23 ВМР Мовчанюк Н.С.

Поточна версія на 08:38, 26 травня 2014

150

Зовсім недавно я прочитала "Полліанну" Елеонор Портер. Якою ж цікавою виявилась ця книга! В ній йдеться про одинадцятирічну дівчинку Полліанну, яка залишилась сиротою. Під опіку її взяла рідна тітка Поллі. Тітка жила в родинному маєтку. Вона не мала власної сім'ї та була дуже суворою. Рідну небогу тітка поселила на горищі, у задушливій кімнатці.Та це зовсім не засмучувало Полліанну,хоча в кімнатці не було дзеркала,все ж дівчинка раділа,бо не бачила свого ластовиння.Також там не було килимів і картин,проте вона тішилась краєвиду з вікна.Полліанна грала у незвичайну гру,якої згодом навчила багатьох жителів містечка.Це - гра в радість.Колись дівчинка замість омріяної ляльки отримала у подарунок від благочинної організації милиці.Батько,щоб заспокоїти доньку,сказав,що вона повинна радіти,бо милиці їй не потрібні!Завдяки грі Полліанна навчила багатьох,не зовсім щасливих людей,бачити в житті щось радісне.А коли вона не змогла ходити,через аварію,друзі,користуючись її ж грою,допомогли дівчинці одужити.Гадаю,що гра в радість-найкраща гра.Спробуйте і ви в неї пограти!

Стадник Мар'яна,№23, 2-Б

Завантажити можна [[1]]

Про письменника прочитати можна [2]тут

Завантажила бібліотекар НВК:ЗШ 1-111 ступенів-гімназія №23 ВМР Мовчанюк Н.С.

Особисті інструменти