Е. Портер Полліанна
Матеріал з Освіта Вінниччини
(Створена сторінка: Зовсім недавно я прочитала "Полліанну" Елеонор Портер. Якою ж цікавою виявилась ця книга! ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
Зовсім недавно я прочитала "Полліанну" Елеонор Портер. Якою ж цікавою виявилась ця книга! В ній йдеться про одинадцятирічну дівчинку Полліанну, яка залишилась сиротою. Під опіку її взяла рідна тітка Поллі. Тітка жила в родинному маєтку. Вона не мала власної сім'ї та була дуже суворою. Рідну небогу тітка поселила на горищі, у задушливій кімнатці.Та це зовсім не засмучувало Полліанну,хоча в кімнатці не було дзеркала,все ж дівчинка раділа,бо не бачила свого ластовиння.Також там не було килимів і картин,проте вона тішилась краєвиду з вікна.Полліанна грала у незвичайну гру,якої згодом навчила багатьох жителів містечка.Це - гра в радість.Колись дівчинка замість омріяної ляльки отримала у подарунок від благочинної організації милиці.Батько,щоб заспокоїти доньку,сказав,що вона повинна радіти,бо милиці їй не потрібні!Завдяки грі Полліанна навчила багатьох,не зовсім щасливих людей,бачити в житті щось радісне.А коли вона не змогла ходити,через аварію,друзі,користуючись її ж грою,допомогли дівчинці одужити.Гадаю,що гра в радість-найкраща гра.Спробуйте і ви в неї пограти! | Зовсім недавно я прочитала "Полліанну" Елеонор Портер. Якою ж цікавою виявилась ця книга! В ній йдеться про одинадцятирічну дівчинку Полліанну, яка залишилась сиротою. Під опіку її взяла рідна тітка Поллі. Тітка жила в родинному маєтку. Вона не мала власної сім'ї та була дуже суворою. Рідну небогу тітка поселила на горищі, у задушливій кімнатці.Та це зовсім не засмучувало Полліанну,хоча в кімнатці не було дзеркала,все ж дівчинка раділа,бо не бачила свого ластовиння.Також там не було килимів і картин,проте вона тішилась краєвиду з вікна.Полліанна грала у незвичайну гру,якої згодом навчила багатьох жителів містечка.Це - гра в радість.Колись дівчинка замість омріяної ляльки отримала у подарунок від благочинної організації милиці.Батько,щоб заспокоїти доньку,сказав,що вона повинна радіти,бо милиці їй не потрібні!Завдяки грі Полліанна навчила багатьох,не зовсім щасливих людей,бачити в житті щось радісне.А коли вона не змогла ходити,через аварію,друзі,користуючись її ж грою,допомогли дівчинці одужити.Гадаю,що гра в радість-найкраща гра.Спробуйте і ви в неї пограти! | ||
| + | |||
| + | [[Стадник Мар'яна,№23, 2-Б]] | ||
| + | |||
| + | Завантажила бібліотекар НВК:ЗШ 1-111 ступенів-гімназія №23 ВМР Мовчанюк Н.С. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Нещодавно я прочитала "Пригоди Муфтика,Півчеревика та Мохобородька" естонського письменника Ено Рауда.Це дуже цікава книга.В ній розповідається про трьох маленьких кумедних чоловічків,які,одного чудового дня випадково зустрівшись біля кіоску з морозивом,міцно потоваришували.Чоловічки виявились незвичайними-Мохобородько мав бороду з м'якенького моху,в якій росли червоні брусниці,у Півчеревика було взуття без носків-щоб вільно ворушити пальцями,а Муфтик замість звичайного вбрання носив велику муфту,з котрої визирали тільки голова та ступні.Трійця дуже любила мандрувати.Подорожуючи у невеликому Муфтиковому фургоні,друзі часто потряпляли у неймовірні пригоди.Спочатку чоловічки врятували ціле місто від диких кішок,а згодом їм довелось визволяти це ж місто від нашестя пацюків.Після цього друзі стали справжніми героями для вдячних мешканців міста.Кожен всіляко намагався зробити їм щось приємне.Проте,насправді,надмірна увага не завжди приносила задоволення трійці,а інколи,і взагалі,завдавала складнощів.Так Муфтик,Півчеревичок,Мохобородько довідались,чого вартує велика слава.Читаючи пригоди чоловічків і я зрозуміла,що бути відомим та популярним не тільки приємно,а й дуже відповідально,а деколи навіть обтяжливо.Також мене вразила доброта Мохобородька та його любов до живої природи.Стиглу брусницю зі своєї бороди він не виривав до тих пір,поки на збір ягід не давали дозволу.А коли пташка,ховаючись від кішок,звила в його бороді гніздо і відклала яйця,Мохобородько терпляче чекав,коли з'являться пташенята.Він відмовився від їжі.Книга Ено Рауда навчає справжньої дружби.Одного разу з Муфтиком сталася прикрість-він потрапив до лігва вовків.Тоді Мохобородько та Пвчеревичок зробили все,щоб тільки визволити друга.Вони не злякались небезпеки і готові були пожертвувати собою заради Муфтика.Прочитавши цю захоплюючу книжку,я зрозуміла,що хоча самі чоловічки і були маленького зросту,проте їхні вчинки заслуговують на звання вликих та благородних.Гадаю,що кожен,хто познайомиться з незвичайною трійцею,назавжди залищиться її прихильником. | ||
[[Стадник Мар'яна,№23, 2-Б]] | [[Стадник Мар'яна,№23, 2-Б]] | ||
Завантажила бібліотекар НВК:ЗШ 1-111 ступенів-гімназія №23 ВМР Мовчанюк Н.С. | Завантажила бібліотекар НВК:ЗШ 1-111 ступенів-гімназія №23 ВМР Мовчанюк Н.С. | ||
Версія за 10:16, 21 травня 2014
Зовсім недавно я прочитала "Полліанну" Елеонор Портер. Якою ж цікавою виявилась ця книга! В ній йдеться про одинадцятирічну дівчинку Полліанну, яка залишилась сиротою. Під опіку її взяла рідна тітка Поллі. Тітка жила в родинному маєтку. Вона не мала власної сім'ї та була дуже суворою. Рідну небогу тітка поселила на горищі, у задушливій кімнатці.Та це зовсім не засмучувало Полліанну,хоча в кімнатці не було дзеркала,все ж дівчинка раділа,бо не бачила свого ластовиння.Також там не було килимів і картин,проте вона тішилась краєвиду з вікна.Полліанна грала у незвичайну гру,якої згодом навчила багатьох жителів містечка.Це - гра в радість.Колись дівчинка замість омріяної ляльки отримала у подарунок від благочинної організації милиці.Батько,щоб заспокоїти доньку,сказав,що вона повинна радіти,бо милиці їй не потрібні!Завдяки грі Полліанна навчила багатьох,не зовсім щасливих людей,бачити в житті щось радісне.А коли вона не змогла ходити,через аварію,друзі,користуючись її ж грою,допомогли дівчинці одужити.Гадаю,що гра в радість-найкраща гра.Спробуйте і ви в неї пограти!
Завантажила бібліотекар НВК:ЗШ 1-111 ступенів-гімназія №23 ВМР Мовчанюк Н.С.
Нещодавно я прочитала "Пригоди Муфтика,Півчеревика та Мохобородька" естонського письменника Ено Рауда.Це дуже цікава книга.В ній розповідається про трьох маленьких кумедних чоловічків,які,одного чудового дня випадково зустрівшись біля кіоску з морозивом,міцно потоваришували.Чоловічки виявились незвичайними-Мохобородько мав бороду з м'якенького моху,в якій росли червоні брусниці,у Півчеревика було взуття без носків-щоб вільно ворушити пальцями,а Муфтик замість звичайного вбрання носив велику муфту,з котрої визирали тільки голова та ступні.Трійця дуже любила мандрувати.Подорожуючи у невеликому Муфтиковому фургоні,друзі часто потряпляли у неймовірні пригоди.Спочатку чоловічки врятували ціле місто від диких кішок,а згодом їм довелось визволяти це ж місто від нашестя пацюків.Після цього друзі стали справжніми героями для вдячних мешканців міста.Кожен всіляко намагався зробити їм щось приємне.Проте,насправді,надмірна увага не завжди приносила задоволення трійці,а інколи,і взагалі,завдавала складнощів.Так Муфтик,Півчеревичок,Мохобородько довідались,чого вартує велика слава.Читаючи пригоди чоловічків і я зрозуміла,що бути відомим та популярним не тільки приємно,а й дуже відповідально,а деколи навіть обтяжливо.Також мене вразила доброта Мохобородька та його любов до живої природи.Стиглу брусницю зі своєї бороди він не виривав до тих пір,поки на збір ягід не давали дозволу.А коли пташка,ховаючись від кішок,звила в його бороді гніздо і відклала яйця,Мохобородько терпляче чекав,коли з'являться пташенята.Він відмовився від їжі.Книга Ено Рауда навчає справжньої дружби.Одного разу з Муфтиком сталася прикрість-він потрапив до лігва вовків.Тоді Мохобородько та Пвчеревичок зробили все,щоб тільки визволити друга.Вони не злякались небезпеки і готові були пожертвувати собою заради Муфтика.Прочитавши цю захоплюючу книжку,я зрозуміла,що хоча самі чоловічки і були маленького зросту,проте їхні вчинки заслуговують на звання вликих та благородних.Гадаю,що кожен,хто познайомиться з незвичайною трійцею,назавжди залищиться її прихильником.
Завантажила бібліотекар НВК:ЗШ 1-111 ступенів-гімназія №23 ВМР Мовчанюк Н.С.
