Олександр Довженко "Зачарована Десна"

Матеріал з Освіта Вінниччини

Нещодавно я прочитала цікаву повість Олександра Довженка «Зачарована Десна». Олександр Довженко народився у багатодітній селянській сім'ї на хуторі В'юнище Сосницького повіту Чернігівської губернії. Вирішальну роль у формуванні характеру майбутнього письменника відіграла любов до природи, яка зародилася ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі. Олександр Петрович навчався в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом,Довженко зростав мрійливим, схильним до спостереження. Йому здавалося, що життя проходить у двох вимірах — реальному і уявному. У 1954–1955 письменник закінчує писати повість «Зачарована Десна». В автобіографічній повісті "Зачарована Десна" О. Довженко з великою теплотою згадує про своє дитинство й нехитрі розваги, про своїх працьовитих матір і батька, діда й прадіда, про прекрасну Десну, таємничий, загадковий світ природи. Хоч життя родини Довженків і було нелегким, Сашко згадує як найчарівнішу музику клепання коси, косовицю, колядування, що дали йому заряд добра й працьовитості на все життя. В повісті поєднується дійсність з фантазією і мріями малого Сашка. Мені дуже сподобався Сашко – головний герой повісті, його любов до природи. Він так вірив у чари рідної Десни! Хлопчик живе у чарівному, сповненому несподіванок і таємниць світі. А от лайлива прабаба Марусина з її прокльонами мені не сподобалась. Автобіографічна повість «Зачарована Десна» вчить нас любити неповторну природу нашої рідної України. Шанувати і пам’ятати чудові звичаї нашого народу.