Е. Портер Полліанна
Матеріал з Освіта Вінниччини
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | [[Файл:Images11.jpeg |150|left]] | ||
Зовсім недавно я прочитала "Полліанну" Елеонор Портер. Якою ж цікавою виявилась ця книга! В ній йдеться про одинадцятирічну дівчинку Полліанну, яка залишилась сиротою. Під опіку її взяла рідна тітка Поллі. Тітка жила в родинному маєтку. Вона не мала власної сім'ї та була дуже суворою. Рідну небогу тітка поселила на горищі, у задушливій кімнатці.Та це зовсім не засмучувало Полліанну,хоча в кімнатці не було дзеркала,все ж дівчинка раділа,бо не бачила свого ластовиння.Також там не було килимів і картин,проте вона тішилась краєвиду з вікна.Полліанна грала у незвичайну гру,якої згодом навчила багатьох жителів містечка.Це - гра в радість.Колись дівчинка замість омріяної ляльки отримала у подарунок від благочинної організації милиці.Батько,щоб заспокоїти доньку,сказав,що вона повинна радіти,бо милиці їй не потрібні!Завдяки грі Полліанна навчила багатьох,не зовсім щасливих людей,бачити в житті щось радісне.А коли вона не змогла ходити,через аварію,друзі,користуючись її ж грою,допомогли дівчинці одужити.Гадаю,що гра в радість-найкраща гра.Спробуйте і ви в неї пограти! | Зовсім недавно я прочитала "Полліанну" Елеонор Портер. Якою ж цікавою виявилась ця книга! В ній йдеться про одинадцятирічну дівчинку Полліанну, яка залишилась сиротою. Під опіку її взяла рідна тітка Поллі. Тітка жила в родинному маєтку. Вона не мала власної сім'ї та була дуже суворою. Рідну небогу тітка поселила на горищі, у задушливій кімнатці.Та це зовсім не засмучувало Полліанну,хоча в кімнатці не було дзеркала,все ж дівчинка раділа,бо не бачила свого ластовиння.Також там не було килимів і картин,проте вона тішилась краєвиду з вікна.Полліанна грала у незвичайну гру,якої згодом навчила багатьох жителів містечка.Це - гра в радість.Колись дівчинка замість омріяної ляльки отримала у подарунок від благочинної організації милиці.Батько,щоб заспокоїти доньку,сказав,що вона повинна радіти,бо милиці їй не потрібні!Завдяки грі Полліанна навчила багатьох,не зовсім щасливих людей,бачити в житті щось радісне.А коли вона не змогла ходити,через аварію,друзі,користуючись її ж грою,допомогли дівчинці одужити.Гадаю,що гра в радість-найкраща гра.Спробуйте і ви в неї пограти! | ||
[[Стадник Мар'яна,№23, 2-Б]] | [[Стадник Мар'яна,№23, 2-Б]] | ||
| + | |||
| + | Завантажити можна [[http://royallib.ru/book/porter_elinor/pollianna.html]] | ||
| + | |||
| + | Про письменника прочитати можна [http://uk.wikipedia.org/wiki/Елеонор_Портер]тут | ||
Завантажила бібліотекар НВК:ЗШ 1-111 ступенів-гімназія №23 ВМР Мовчанюк Н.С. | Завантажила бібліотекар НВК:ЗШ 1-111 ступенів-гімназія №23 ВМР Мовчанюк Н.С. | ||
Поточна версія на 08:38, 26 травня 2014
Зовсім недавно я прочитала "Полліанну" Елеонор Портер. Якою ж цікавою виявилась ця книга! В ній йдеться про одинадцятирічну дівчинку Полліанну, яка залишилась сиротою. Під опіку її взяла рідна тітка Поллі. Тітка жила в родинному маєтку. Вона не мала власної сім'ї та була дуже суворою. Рідну небогу тітка поселила на горищі, у задушливій кімнатці.Та це зовсім не засмучувало Полліанну,хоча в кімнатці не було дзеркала,все ж дівчинка раділа,бо не бачила свого ластовиння.Також там не було килимів і картин,проте вона тішилась краєвиду з вікна.Полліанна грала у незвичайну гру,якої згодом навчила багатьох жителів містечка.Це - гра в радість.Колись дівчинка замість омріяної ляльки отримала у подарунок від благочинної організації милиці.Батько,щоб заспокоїти доньку,сказав,що вона повинна радіти,бо милиці їй не потрібні!Завдяки грі Полліанна навчила багатьох,не зовсім щасливих людей,бачити в житті щось радісне.А коли вона не змогла ходити,через аварію,друзі,користуючись її ж грою,допомогли дівчинці одужити.Гадаю,що гра в радість-найкраща гра.Спробуйте і ви в неї пограти!
Завантажити можна [[1]]
Про письменника прочитати можна [2]тут
Завантажила бібліотекар НВК:ЗШ 1-111 ступенів-гімназія №23 ВМР Мовчанюк Н.С.
